ВІРШІ ПРО ЗИМУ
Падав сніг на поріг,
Кіт зліпив собі пиріг.
Поки смажив, поки пік,
А пиріг водою стік.
Кіт не знав, що на пиріг
Треба тісто, а не сніг.
Снігу, білий сніжку!
Посипай доріжку!
Насип цілу гору
Біля цього двору.
Тут дітки маленькі,
Гуляти раденькі,
У них голосочки,
Як срібні дзвіночки.
Білі мухи налетіли, —
Все подвір'я стало біле,
Не,злічити білих мух,
Що летять, неначе пух.
— Галю, Петрику, Кіндрате,
Годі, ледарі, вам спати! —
І побігли до санчат
Галя, Петрик і Кіндрат.
Всі з гори летять щодуху,
Щоб піймати білу муху,
А санчата їм усім
Змайстрував старий Максим.
Морозець, морозець
Пощипав нам щічки.
Теплі валянки у нас,
Шубки й рукавички.
Морозець, морозець
Плещимо в долоні.
У дівчаток і хлоп'яток
Носики червоні.
Зимонько, голубонько
В білім кожушку,
Любимо ми бігати
По твоїм сніжку.
Всім рум'яниш личенька
Ти о цій порі
І ладнаєшь ковзанки
В нашому дворі.
Дивні квіти
Розпустились
На шибках вікна.
Це Морозкові
Приснилась
Уночі весна.
Мені на долоню
Злетіли з хмаринки
Дві білі сніжинки
І ще дві сніжинки.
А разом виходить
Якась дивина —
А разом виходить
Краплина одна!
Грудень тихо наступає,
Землю снігом посипає.
Подивись лишень сюди –
Та це ж зайчика сліди.
Де ж наш сірий заховався? –
Він у білу шубку вбрався.
Більше зайчик не боїться
Ні вовчиська, ні лисиці.
Журавлики-веселики
Одлинули й нема.
Із рукава метелики
Витрушує зима.
Метеликів ми ловимо,
Стрибаєм, біжимо,
По килиму пуховому
До хати несемо.